Психологічна служба

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ПОДОВЖУЄ РОБОТУ ТЕЛЕФОН ДОВІРИ

764-22-39 8.00-22.00 ТА 759-76-76 19.00-7.00

 

     

Діти на карантині: як правильно пережити вимушені канікули вдома

Зараз дуже непростий період для всіх, і помилково вважати, що діти нічого не помічають. Вони на це реагують, навіть якщо просто віддзеркалюють поведінку батьків.

     ДІТЯМ ВАРТО РОЗПОВІДАТИ ПРАВДУ про те, що відбувається. Вони все помічають. Коли інформація відсутня, малеча починає застосовувати свою уяву та фантазію – це сприятливе підґрунтя для тривоги. Говорити потрібно лише правду, але спрощувати її: не використовувати складних термінів, не описувати детально наслідки захворювання. Те, як подавати інформацію, залежить від віку дитиниДітям дошкільного віку, наприклад, можна пояснювати це через гру.

     ПОЧАТИ ІЗ СЕБЕ. Насамперед батькам варто звернути увагу на своє ставлення до карантину та епідемії. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.

     АКЦЕНТУВАТИ НА ДІЯХМожна розповісти про симптоми, які виникають під час цієї хвороби.           Пояснити, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки тощо.

Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді (інформацію надавати відповідно віку).  Не можна ігнорувати  запити дитини. За своєю природою діти дуже допитливі, вони потребують постійного потоку інформації для розвитку та формування нервової системи.

Діти до певного віку не можуть аналізувати інформацію та розуміти, де правда, а де ні. Батьки, які проговорюють те, що відбувається та відповідають на питання дітей, допомагають малечі сформувати свою думку та бачення ситуації. Коли малюк поводиться пасивно і не запитує про вірус, ймовірно, у нього існує страх. Не розповідаючи про вірус, ми можемо підсилювати ці почуття. Тому варто знайти підхід до дитини й поговорити про ситуацію, що склалась.

Будь-яка інформація, яку батьки надають дітям повинна бути зрозумілою і доречною та відповідати віку дитини!

 

Дорослим людям важко перебувати в ізоляції, а дітям це набагато складніше. Наше ставлення до дитини у цей період має бути толерантним, більш підтримувальним і спокійним, ніж зазвичай.

ЗБЕРЕГТИ ЗВИЧАЙНИЙ РЕЖИМ ДНЯ. Розпорядок дня-це те, що дає почуття безпеки дитини. Тобто лягати спати і прокидатись у той самий час, снідати, обідати й так далі. Звісео, у режимі карантину відтворити його на 100% буде складно, але треба додержуватися основних пунктів.

СТАВИТИ РЕАЛІСТИЧНІ ВИМОГИ. На час карантину з дітьми батьки, ймовірно, не зможуть працювати на томуж рівні, що раніше. І діти не зможуть отримувати навички та знання, як зазвичайних умов. Це певний період, який мине і до якого варто адаптуватись. Карантин потрібно пережити, й далі буде по-іншому.

ПОЯСНЮВАТИ ДИТИНІ, ЩО ХТОСЬ ІЗ БАТЬКІВ БУДЕ ЗАЙНЯТИЙ, ПОТРІБНО ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ. Знову-таки, це планування дня і чітке обмеження часу на роботу та відпочинок. Дітей варто попереджати, що найближчої години дорослі не зможуть приділяти так багато уваги дитині. Але цей час мине і згодом ви зможите погратись чи зробити щось разом. На час зайнятості батькам домовлятися з дітьми, чим малята будуть займатися (самостійні ігри, вправи, сон, час з іншими членами родини та інше). Зберігати спокій та витримку, якщо дитина раптом забула і відволікла під час роботи батьків. Нагадати про домовленість, бути коректними та наполегливими. Мине деякий час і малюк звикне до нових умов та правил.

28.05.2020 

Повертаємося до дитсадка 

Поради батькам

На изображении может находиться: текст Нет описания фото. На изображении может находиться: текст Нет описания фото. На изображении может находиться: текст На изображении может находиться: текст На изображении может находиться: текст На изображении может находиться: текст На изображении может находиться: текст   Нет описания фото. На изображении может находиться: текст

 

20.05.2020 

Ресурси особистості

(профілактика здоров'я дорослих)

 Перелік ресурсів, доступних кожному в період ізоляції, кризи аба в складній ситуації

Психолог, психотерапевт Тетяна Гнедая

19.05.2020 

Музична пальчикова гра "Дощик"

Нет описания.

 

18.05.2020 

 

Музична пальчикова гра "Ромашка"

Нет описания.

15.05.2020

 

Віршована гімнастика для пальчиків

(пальчикова гімнастика з додатковими завданнями)

 

12.05.2020  

Терапевтична казочка для любителів комп'ютерів та інших гаджетів

(профілактика комп'ютерної залежності)

"Толя і айпад"

 

08.05.2020

Як впоратися з панікою

Підбірка для стабілізації емоційного стану (для дорослих)

07.05.2020

 

Як впоратися з неконтрольованою дитиною

Як упоратися з неконтрольованою дитиною

      Є багато способів контролювати дитину, і ви як батьки, напевно, добре їх знаєте і використовуєте у відносинах із дитиною, зокрема, встановили для неї ті чи інші правила поведінки й наслідки за їх порушення.

      Але іноді діти повністю виходять із-під контролю. Це засмучує батьків і, закономірно, вони починають непокоїтися. Якщо вам знайома така ситуація – не поринайте у відчай. У цій статті ми розглянемо поради про те, як упоратися з неконтрольованою дитиною.

Причини, через які дитина здатна вийти з-під контролю

Причин, через які дитина може стати неконтрольованою, досить багато. Ось деякі:

  • - дитина потребує уваги, бо не почувається улюбленою й упевненою;
  • - дитина відчуває фізичне нездужання або сильні негативні емоції;
  • - дитина стикається зі складною ситуацією в школі (знущання однокласників, зміна вчителів, брак друзів у школі тощо);
  • - дитина засмучена через ситуацію в родині (розлучення батьків, переїзд);
  • - батьки не встановлюють для дитини жодних наслідків і покарань за її провини. Вона упевнена у своїй безкарності.

Як упоратися з неконтрольованою дитиною

      Якщо дитина вийшла з-під контролю, батькам варто вжити ті чи інші заходи.

1. Установіть владу

      Поза сумнівом, усі батьки хочуть бути друзями своїм дітям. Ніхто не бажає прискіпуватися до синів і доньок через дрібниці. Але насамперед вам слід підтримувати свій авторитет в очах дитини й піклуватися про її добробут. У дитини вже є друзі, але інших батьків, крім вас, вона не матиме. Тому будьте авторитетними людьми для неї. Дитина потребує цього чи не найбільше.

Що робити

  • - ваша дитина може погано поводитися, оскільки не розуміє, що добре, а що погано. Навчіть її, як варто поводитися вдома й на вулиці, а як – ні;
  • - заохочуйте дитину спілкуватися з вами. Ставте їй запитання, будьте уважні до того, що вона вам говорить. Батьки повинні знати, чим живе їхня дитина, щоб визначити, що її турбує. Це допоможе з’ясувати причину її поведінки. Можливо, вона страждає від розладів поведінки й потребує допомоги психолога; над нею знущаються в школі або ж вона просто хотіла б мати більше вашої уваги;
  • - завжди будьте в курсі того, де знаходиться ваша дитина. Підлітки часто приховують від батьків, де і з ким перебувають. Це може бути ознакою певних проблем.

2. Визначте правила

      Недостатньо сказати дитині: «Поводься добре». Її та ваші уявлення про гарну поведінку можуть не збігатися. Уточніть спільно з дитиною правила, усунувши в них усі двозначні формулювання. Наприклад, доцільно чітко сказати, яких дій ви очікуєте від дитини («Завжди застеляй ліжко вранці» або «Ніколи не бери із собою мобільний телефон за обідній стіл»). Установлюйте правила відповідно до віку дитини. Деякі правила прийнятні для дітей різного віку. Але якщо у вас двоє різновікових дітей (наприклад, дошкільник і підліток), імовірно, вам потрібно буде укласти для них різні правила.

Що робити

  • - завжди майте поінформованість, де знаходиться ваша дитина. Підлітки часто приховують від батьків, де і з ким перебувають. Це може бути ознакою певних проблем.
  •  - установіть порядок у домі. Коли всі справи відбуваються відповідно до відомого дитині порядку, дитина почувається в безпеці. Знаючи, що й коли потрібно робити, вона краще контролює свою поведінку. Завдяки вашому авторитету й установленим правилам дитина знатиме, що погана поведінка є неприйнятною;
  • - пояснюйте правила, щоб дитина зрозуміла їх важливість. Старша дитина б'є молодшу? Розкажіть старшій, як це вас турбує і чому така поведінка неприпустима.

3. Установіть наслідки

      Правила без заохочень і покарань неефективні. Дитина повинна знати, що її погана поведінка не мине для неї безкарно.

Що робити

  • - візьміть за правило заохочувати гарну поведінку дитини. Це допоможе їй зрозуміти, що гарна поведінка – це добре. Також дитина рідше виявлятиме погану поведінку, щоб привернути вашу увагу;
  • - установіть покарання, здатне вплинути на поведінку дитини. Наприклад, на певний час доречно заборонити дитині дивитися телевізор або грати в комп'ютерні ігри;
  •  - помічайте позитивні прояви поведінки дитини. Якщо вона впадає в істерики, не зважайте на це, інакше ви мимоволі винагороджуватиме її погану поведінку своєю увагою.

4. Виконуйте обіцянки

      Порожні погрози не допоможуть вам контролювати дитину. Встановивши для дитини наслідки за її поведінку, виконуйте їх. Якщо ви цього не зробите, дитина, імовірно, почне зловживати вашою добротою, використовуючи її у своїх інтересах.

Що робити

  • - визначте для себе, які покарання ви зможете застосовувати до своєї дитини. Якщо ви не наважуєтеся позбавити дитину десерту – не погрожуйте їй цим. Ви ж не хочете, щоб дитина сприймала вас як батьків, котрі не тримають слова?
  • - складіть список заохочень і покарань, які ви плануєте застосовувати. Завдяки цьому ви будете готові діяти в ситуації, яка потребуватиме демонстрації вашого авторитету. Ви маєте бути впевненими. Дитина відчує, що є межа, яку не варто перетинати. Коли ж вона випадково поведеться погано – ви знатимете, як діяти;
  •  - будьте послідовні, встановлюючи правила, заохочення й покарання.

5. Робіть висновки

      Заохочення й покарання позбавлені сенсу, якщо дитина не робить із таких ситуацій жодних життєвих уроків. Якщо вона не розуміє, за що її покарали, то, імовірно, знову й знову повторюватиме подібні дії, навіть більш інтенсивно.

Що робити

  • - якщо дитина погано поводиться, запропонуйте їй деякий час провести у своїй кімнаті. Дайте їй час самостійно зрозуміти, за що її покарано. Коли вона скаже, що зробила неправильно, оберіть для неї відповідне ситуації покарання;
  •  - коли дитина погано поводиться, обміркуйте ситуацію на самоті, щоб краще її зрозуміти. Можливо, ви самі якимось чином спровокували її неконтрольовану поведінку.

      Немає конкретних правил, що гарантовано допоможуть вам контролювати дитину. Найліпший спосіб зарадити у важкій ситуації – це робити те, що найкраще підходить для вашої дитини. Методом спроб і помилок ви зможете випрацювати власні рекомендації, що найкраще пасуватимуть вашій родині.

(матеріали: https://childdevelop.com.ua/)

06.05.2020

Механізм розвитку уяви та її особливості в період молодшого дошкільного віку

художник-иллюстратор Столбова Анастасия, автобус, детство ...

      Розглянемо спочатку основні новоутворення у дітей 3-4 років. Особливо швидко відбувається розвиток мовлення. Як правило, дитина до 3 років майже засвоює рідну мову. Активний словник малят від 3 до 4 років зростає не щодня, а щогодини, приблизно до 100 нових слів за місяць. У цей період мовлення дитини відривається від конкретної ситуації, втрачає ситуативний характер. Значно збільшується обсяг уваги, дошкільник може діяти з двома-трьома предметами, вона стає більш стійкою, чим яскравіший предмет уваги, більш емоційно насичений, тим вона стійкіша. Головним видом пам’яті є образна. Дитина переважно виокремлює найяскравіші ознаки предметів, не зауважуючи на інші, важливіші, тому уявлення, що становлять основний зміст пам’яті дошкільника, часто епізодичні. Запам’ятовування і відтворення проходить швидко, але безсистемно. Проте дитина вже здатна розмірковувати про те, що вона знає з минулого досвіду. Оперування образами та уявленнями робить мислення дошкільника таким, що виходить за межі ситуації яка сприймається безпосередньо, а значить і значно розширює межі пізнання.

      У період від 3 до 4 років у дитини виникає потреба у прийманні себе оточуючими, вона розуміє свою індивідуальність, виокремлює себе серед інших. Діти молодшого віку починають проявляти ініціативу та активний потяг до прояву самостійності в самообслуговуванні, побуту, інших видах діяльності. Починаючи з цього вікового періоду та впродовж всього дошкільного мають місце сприятливі умови для розвитку образного мислення, необхідно розвивати допитливість дітей, активне діалогове мовлення, насичати їх досвід у спілкуванні з дорослими та іншими дітьми, новими предметами, їх призначенням та властивостями, розширювати обізнаність у кольорах, формах, величинах, розвивати відтворюючу уяву (відтворення побаченого у переказах чи малюнках, аплікаціях).

      Уява – особливий механізм, діяльність якого розкриває можливості самовираження, постійно живить джерело нових задумів і бажань їх реалізувати. Найпоширенішим є визначення уяви як форми творчої діяльності, що полягає в переробці у внутрішньому плані свідомості відображених раніше реальних зв’язків відношень об’єктів та явищ дійсності. Л.С. Виготський, визначаючи уяву, зазначав, що вона не повторює окремі враження наявного досвіду в таких самих співвідношеннях та формах, а будує з них різні нові сполуки. Живильним ґрунтом творчого процесу уяви є досконала пізнавальна сфера дитини, зокрема її операціональна складова, коли дитина аналізує предмети та явища, знає їх властивості, характерні ознаки, порівнює предмети між собою, може помітити нові функціональні можливості (так у дитячій грі звичайна коробка стає ліжком для немовляти; паличка – термометром, парасолька – мотоциклом або літаком).

У літературі висловлюються досить протилежні позиції щодо витоків уяви. Торренс вважає, що уява пробуджується після п’яти років, водночас інші автори вважають, що сплеск уяви припадає на 3,5 – 4,5 року. Ми часом і не помічаємо, коли малюк бавлячись з лялькою починає годувати її вже не реальною ложечкою, а простою паличкою, що була під рукою, або сівши задом наперед на стільчик «їде на машині». Саме в грі зароджуються і розвиваються основні новоутворення дитячої особистості. Гра – це найдавніша школа розвитку всього комплексу комунікативно-мовленнєвих здібностей, формування достатнього рівня компетентності для реалізації створених власною уявою задумів.

      Уява формується та розвивається поступово, паралельно зі збагаченням реального досвіду дитини в пізнанні навколишнього життя. Особливістю уяви та гри молодших дошкільнят є те, що вони невідривні від предметів, які їх оточують. Наприклад: вийшов з води, помітив на березі різні камінці – починається будівництво; мама погодувала дітей обідом – донька починає готувати для ляльки частування з листочків, камінців, жолудів, тощо; на дорозі побачили дивну корягу – і летять на літаку. Слід пам’ятати що ігри молодших дошкільників проходять дуже динамічно, і тривають, як правило, 10-15 хвилин, тому необхідно робити їх яскравими, привабливими, емоційно забарвленими. Необхідно наголосити, що малювання, конструювання чи ліплення є менш продуктивними для розвитку уяви малюка ніж гра. У молодшому дошкільному віці така робота має лише репродуктивний характер. Ліплячи, щось конструюючи або малюючи діти лише відтворюють побачене або почуте, без будь-яких власних доповнень. Проте не слід одразу відмітати ці види діяльності – вони накопичують досвід дитини з розуміння форми, структури, властивостей матеріалів, з якими вони працюють, розвивають моторику руки, спонукають мовленнєву діяльність. Необхідно також пам’ятати і про ще одну особливість уяви молодшого дошкільника – вона ще дуже нестійка, зовсім не підпорядкована якійсь певній задачі або цілі (Це легко помітити: «Я намалюю танк!», за 2 хвилини «Це в мене така вежа», ще за хвилину «Такий корабель буде» і далі задум юного художника може змінитися ще кілька разів). На останньому прикладі ми можемо бачити, що уява дитини дещо відрізняється від уяви дорослого, ви би змогла почавши малювати танк, побачити в своєму малюнку вежу та корабель?

      У грі з молодшими дітьми дорослий має відігравати керівну роль, але не повністю брати на себе хід всієї гри, а скеровувати дитину до прояву ініціативи у використанні предметів, що могли б замінити реальні, розвиваючи здатність малят бачити багатофункціональність предметів, що їх оточують.

      Найбільші можливості для розвитку уяви дає творча сюжетно-рольова гра. В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замісники, символічний характер дій та їх результатів), відтворює зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет. Одним із головних завдань дорослого у розвитку уяви дитини є урізноманітнити ігрову діяльність свого маляти, щоб не вийшло так, що ваша дитина впадаю у застій, коли вона день за днем лише їздить на машині чи граю в ту ж саму «сім’ю». Ці ігри можна розширяти, вигадуючи подорожі для «сім’ї» чи нових персонажів, створюючи пригоди в інших чарівних країнах для водія машини, підкидаючи моральні проблеми під час гри (водій побачив пораненого пташеня, що йому зробити, полікувати його чи проїхати мимо? А чим лікувати? А що може замінити ліки? Відпустити птаха потім на волю, чи забрати із собою? А може він покатається із водієм і полетить додому, а потім буде навіщати нового друга?).

      Як же ми можемо управляти творчою уявою? Під час сюжетно-рольової гри, коли ви тільки починаєте створювати сюжет віддавайте ініціативу у створенні оточуючих вас «предметів» дитині, задавайте їй скеровуючи питання: «Яка лікарня в нас буде, велика чи маленька? Якого кольору стіни? А чи будуть там вікна? А кого ми будемо лікувати? Що ще може бути в нашій лікарні?» та починайте шукати предмети-замінники. Ви лише пригадайте, з яким інтересом ви будували халабуди з ковдр, стільців та подушок, для вас це був окремий світ, зі своїми правилами. Чим краще дитина буде грати, тим краще вона буде підготовлена до школи. Лише пригадайте, що при сюжетно-рольовій грі дитина має утримувати в пам’яті водночас особливості героїв, оточення, сюжетну лінію, тому спочатку не насідайте на неї з уточнюючими питаннями, і пам’ятайте, що гра дитини має бути добровільною, коли вона може вступити і вийти з неї у будь-який момент.

Література:

1. Ірина Карабаєва, Світлана Ладивір. Уява Народжується в грі// «Дошкільне виховання», 2007, №10, с 4-7.

2. Олена Окерешко. Психічні особливості дітей дошкільного віку//Психолог дошкілля, 2011, №2(19), с 14-21.

05.05.2020  

Не примушуйте дошкільнят навчатися на карантині!

      Що менші діти, то більше уваги дорослих вони потребують — у цьому найбільший челендж карантину.

Мотивація дошкільнят — суцільно ігрова: вони спілкуються зі своїми однолітками через рольові ігри.

Зараз багато батьків трохи розгублені з дошкільнятами вдома і часто не знають, як і куди рухатися впродовж дня. Тому пропонуємо своєрідну «дорожню карту» дня — чек-ліст, у якому перелічуємо вправи чи активності, які можна робити вдома з дитиною. Батьки можуть рухатися за нею, якщо хочуть, або обрати свій шлях. У цей орієнтовний план дня ми намагаємося вкласти основні види діяльності: розвиток мовлення, математичних здібностей, робота з дрібною моторикою, фізичні вправи. Порада батькам: заспокойтесь і не перетворюйте карантин на виконання плану академічних досягнень.

Обмежте час вашої дитини з гаджетами, телевізором і будь-якими екранами, а перейдіть на «ручний режим» навчання. Ось 10 найпростіших ідей, доступних кожній родині.

Робіть удома найпростіші експерименти

Можете обрати тему тижня і щодня робити простий експеримент. Наприклад, тема «Вода». Зробіть із дитиною припущення, чи потоне той чи той предмет у мисці з водою, чи буде плавати ця іграшка у воді? А тоді на практиці дайте дитині перевірити свою гіпотезу. Кухня — чудове місце для експериментів: давайте дітям місити, щось перекладати і насипати. Пам’ятайте, що діти завжди дуже прагнуть бути потрібними рідним і робити щось корисне для всіх. Тому їх вкрай важливо долучати до приготування їжі: попросіть дитину порвати листя салату, намастити хліб маслом тощо. Розвивайте різні досвіди дитини: зав’яжіть їй очі і пропонуйте вгадати за запахом чи на дотик, який це фрукт, овоч чи продукт.

Читайте картинками

Багато батьків недооцінюють корисність такого «читання», бо це виглядає як гортання книжки. Сенс заняття в тому, що дитина дивиться на ілюстрації в книзі і розповідає свою версію історії чи сюжету, уявляє, що могло статися, про що розмовляють герої. А потім батьки читають і разом порівнюють історію дитини й історію автора. Не зосереджуйтесь на вгадав/не вгадав, а порівнюйте й обговорюйте, чому дитина так вигадала, а автор інакше. Час із книгою дуже важливий, а ще краще, якщо дитина бачить, що батьки читають свої дорослі книжки, а вона може «почитати» свою.

Давайте дитині слухати аудіоісторії

Аудіоканал у дошкільнят розвинений найменше, тому батьки можуть давати дитині слухати аудіоказки. Це мають бути невеличкі оповідання на кілька хвилин. Якщо діти вже вміють читати, можуть стежити в книжці за текстом. Менші можуть слухати і повторювати за диктором фрази чи слова.

Після екранного часу треба повернути дитину в її тіло

Щоразу як дитина занурилася в онлайн-діяльність, в екранний час, її звідти треба «повернути в тіло». Для цього є веселі вправи, наприклад обім’яти дитину по контуру тіла. Світлана Ройз радить вправу «вибити пил з подушки» — поплескати тіло дитини, наче це подушка, яку треба почистити. Можна разом поприсідати і пострибати.

Прогулюйтесь у квартирі

Діти мають гуляти на свіжому повітрі. Але під час карантину багато дитячих майданчиків і парків зачинені для відвідувачів. Дуже складно сім’ям з дітьми, які мешкають не в приватних будинках. Якщо є можливість відвезти дитину до бабусі в село — це чудовий варіант, адже там розвиток дитини відбуватиметься відповідно до її потреб і можливостей, та ще й на свіжому повітрі. Якщо бабусі в селі немає, єдиний вихід — влаштувати «прогулянку» у квартирі: відчинити всі вікна і балконні двері, одягнути теплішу кофтинку і шкарпетки і влаштувати біг з перешкодами, гру в хованки або ліплення з піску.

Створіть удома «смугу перешкод»

Діти мають рухатися, і то багато. Оберіть найдовший можливий маршрут у квартирі, розставте на ньому перешкоди — стільці, подушки, якісь великі іграшки, на підлозі скотчем наклейте стрілочки, куди треба рухатися і що робити: оббігти предмет, підлізти під столом, перестрибнути подушку, закинути м’яча в кошик тощо. Такий домашній атракціон дасть дитині можливість задіяти крупну моторику, усі м’язи тіла, та ще й розвиватиме навички орієнтування в просторі — за стрілками дитина має зрозуміти, що потрібно зробити.

Влаштовуйте домашні загартовування

Наберіть у кілька мисок воду різної температури — теплу і трохи холоднішу, насипте на дно ґудзики, камінці, горіхи і дозвольте дітям загартовуватися і масажувати ніжки. Те саме можна робити без води: насипати в коробку горох або іншу крупу і дати дитині досхочу там тупцяти.

Дайте дитині лазити по поверхнях і різати ножицями щодня

Якщо обирати між корисною e-learning комп’ютерною грою і випіканням печива із мамою, то дитині значно корисніше буде пекти печиво. Дослідження доводять, що програми на розвиток пам’яті, уваги, логіки справді працюють, але вони розвивають навички роботи саме в цій програмі. І ці вміння не переносяться на інші ситуації із життя.

Створіть для дитини ігровий простір удома

Значно ефективніше замість роздруківок узяти коробку від взуття, намалювати маркером хвильки або якісь фігурки, зверху насипати манку і показати дитині, що по крупі можна малювати пальчиком і повторювати малюнки.

Карантин — це вдалий час переглянути методи взаємодії і зрозуміти, що важливе, а що — просто зайвий шум. І знайти дієвіші способи включення дітей. Саме тому батькам дошкільнят важливо забезпечити для них ігровий простір вдома: можливість рольових ігор, перевдягання, пальчиковий театр, різні види конструкторів.

     Багато батьків задаються питанням, як примусити дітей вчитися на карантині. Не примушуйте! Ви можете пропонувати, зацікавлювати, вигадати якусь мотивацію, пояснювати, чому це важливо. Але, навчання не має псувати стосунки батьків і дитини. Батьки дошкільнят мають зараз просто заспокоїтись і усвідомити: діти все засвоять, цей час не є згаяним і батьки не мають виконувати план академічних досягнень. Просто приділяйте увагу дитині, проводьте з дітьми час. Малі діти потребують енергії і уваги батьків, тому не навчайте дітей на карантині читати чи рахувати, краще грайтеся, дурійте, співайте, гортайте книжки і готуйте разом їжу — це буде найкращий розвиток дитини, побудова довірливих стосунків і суттєвий внесок у розвиток безумовної любові між батьками і дітьми.

Інформація підготовлена за матеріалами https://osvitoria.media /experience/ne-prymushujte-doshkilnyat-vchytysya-na-karantyni/

24.04.2020 

Як перевірити, чи готова дитина та батьки до школи

      Для того, щоб людина була гармонійною, щасливою, вона повинна бути в злагоді зі своїм “Я”. Так є, коли ми, виконуючи ту чи іншу роль, задоволені нею. Наприклад, якщо дитина йде до школи і не хоче там навчатися, чи буде вона задоволена роллю учня? Звісно, ні. І що відчуватиме така дитина? Що означатиме для неї така роль? Тривогу!

      Основні запитання, що ставлять фахівці, котрі працюють з дітками, які готуються йти до школи, такі: “Чи хочеш ти йти до школи?”, “Чому ти хочеш йти до школи?”. І якщо діти відповідають: “Так, бо тато з мамою кажуть, що там буде добре….”, “Бо не хочу ходити в дитячий садок, тому що там треба спати”, – це означає, що дитина насправді не дуже добре ідентифікує себе з роллю школяра. Навіть не дуже хоче її “приміряти”.

      Тому батькам потрібно працювати з ідентифікацією (присвоєнням) нової ролі. Тобто, що означає бути школярем – що це не лише вміння читати і писати, але й нова соціальна роль: прокидатися вранці й збиратися в школу, класти до сумки шкільне приладдя, бути уважним на уроці, спілкуватися з вчителем, виконувати домашні завдання, чергувати в класі (якщо таке є в школі) тощо. Нехай батьки згадають свої шкільні роки, свій перший клас і поділяться досвідом – це дуже допомагає.

      Разом з дослідженням мотиваційної готовності дитини до школи зараз також проводять тестування, яке показує рівень розвитку інтелекту дитини, пізнавальних процесів, моторику руки, загальну обізнаність (чи знає дитина, скільки їй років, як її звати, як звати тата й маму, чи рахує до 10 і в зворотному порядку, чи знає тварин, птахів, що таке парта, визначити час на годиннику, знає дні тижня, чи може назвати професії, в тому числі батьків, ким хоче стати тощо)…

Які навички показують готовність дитини до школи

Тепер – про навички, які також показують рівень готовності дитини до нової соціальної ролі. Є хороший вірш польського автора Данута Вавілова “Швидко”: “Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися! Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию! Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає! Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу! І весь час немає часу… А я хочу САМОСТІЙНО по калюжі йти спокійно, їсти бублик півгодини і дивитись на машини, і на дощик, і на хмарку, на кота і на канарку. Довго хлюпатись у ванні, бумкати на барабані, пасочки ліпити з глини, і не бігти щохвилини. Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО!“

Батьки хочуть, щоб дитина відповідала їхнім стандартам. А діти бувають різні: хтось флегматичного темпераменту, хтось – холеричного. Хтось – “посередині”. І коли діти не встигають за батьками, часто ті виконують дитячі обов’язки за них (“швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию”). Так краще, так зручніше. Так швидше. Та є запитання – для кого? І воно, звісно, риторичне.

Однією з ключових ознак готовності дитини до школи є розвиток навичок самообслуговування: самому умитися, почистити зуби, одягтися, взутися, прибрати іграшки, скласти свої речі, помити тарілку після себе, набрати води з крану. Деякі діти у 6 років вміють також застеляти та розстеляти ліжко.

Якщо дитина прагне до самостійності, це свідчить про те, що вона готова до автономії, бути певний час без батьківської опіки. Така дитина не почуватиметься в класі безпорадною і не проситиметься додому раніше відведеного часу. Хоча, звісно, якщо дитина не вміє застібнути ґудзика чи зав’язати шнурки, це – не привід не йти до школи. Цьому можна навчитися.

Ще одним важливим критерієм готовності дитини до школи є її готовність дотримуватись певних меж, обмежень. Якщо вона добре жила з межами в дитсадку, у школі їй буде легше. Межі – це безпека дитини. На червоне світло не можна йти не тому, що так хоче мама, а тому що це небезпечно. Водночас, це певне обмеження її волі, свободи, діяльності, і дитина, яка вміє їх витримувати в сім’ї, підкорятиметься їм і в школі. Дотримування меж – це як дотримування правил дорожнього руху: якщо їх порушувати, будуть санкції, штрафи. Такі дії зменшують тривогу в дитини, адже вона вчиться розуміти наслідки своїх вчинків.

Головне – щоб ці межі не були дуже вузькими або дуже широкими і відповідали віку дитини. З дотриманням меж відбувається формування відповідальності за свої вчинки і слова. Дитина в цьому віці здатна в певних випадках оцінити себе, що вона робить добре, а що – ні. І це є теж критерієм готовності до школи.

Бажано, щоб вчитель і батьки однаково розуміли межі. Трапляється, що вчитель каже одне, а батьки – інше: “Ти вчителя не слухай, слухай нас”. Тоді дитина наче розщеплюється, бо з’являються дві правди, і їй дуже важко з цим впоратись. Тому батькам бажано активно контактувати з вчителями, бути учасниками навчального процесу не лише, коли треба на щось здати гроші. Бо в такому випадку це – пасивна роль.

Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в новий колективи, варто ще до школи допомогти їй з цим. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і розповісти про свої потреби. У перші дні навчання для декого це може бути важко, але коли проходить адаптаційний період, діти можуть говорити, що їм потрібно, пояснити поведінку.

Також важливе вміння – слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ – вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то просто знудиться в школі. Але тут також грає роль майстерність вчителя подати матеріал і зацікавити учня.

Чи готові до школи батьки

Запитання для батьків: чи готові психологічно вони до того, що їхня дитина (не рідко єдина!) йде до школи? Чи готові вони до зміни її соціального статусу? Трапляється, що ні, бо є страх. Страх, що дитина погано вчитиметься, її ображатимуть, або ж вона ображатиме інших, не витримає шкільного навантаження тощо. Або є друга дитина, яка ще ходить у садок і піде в школу через рік – тоді можна одночасно відводити в школу обох. Тут потрібно обирати, що важливіше. І кожен вибір має ціну. Важливо, щоб дитина не постраждала від цього вибору і могла реалізувати своє право на навчання – у випадку, якщо вона цього хоче.

Критеріями психологічної готовності батьків до школи можуть бути:

  • готовність своєчасно розстатися з дитиною;
  • відкритість до своїх почуттів та, за потреби, готовність звертатися по допомогу;
  • готовність співпрацювати з вчителями, адміністрацією школи, іншими батьками на користь дитини й брати на себе відповідальність за всі наслідки цієї співпраці;
  • готовність вирішувати труднощі, конфліктні ситуації не так, щоб “моє було зверху”, а через співпрацю, домовленість”;
  • відчуття та віра в те, що дитина впорається з новою роллю, готовність підтримати її, коли їй страшно і важко.

Як полегшити дитині адаптацію до школи

  • Розповісти про свій позитивний досвід школярства, показати перші шкільні фотографії.
  • Не боятися називати емоції та хвилювання: свої і дитини.
  • Сприяти формуванню довірливим стосункам з вчителем.

Варто розповісти дитині, що навчання корисне: розкажіть, наприклад, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземною мовою, і як це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри тощо. У школі обов’язково з’являться нові друзі, з якими весело проводити час.

Водночас, не варто не казати дитині про можливі труднощі, бо тоді школа виглядатиме ідеальним місцем. Пообіцяйте дитині свою підтримку, якщо виникатимуть проблеми.

Нову роль засвоїти нелегко, бо це щось невідоме, а невідоме викликає напругу, насторожує. Тому краще новою роллю не лякати (“от підеш до школи, і буде тобі лихо: вчитимешся з ранку до ночі, там тебе сваритимуть…”), а знайти в ній щось цікаве, те, що сподобається дитині, викличе в неї інтерес. Якщо дитина дуже переймається, що не впорається з новою роллю, варто сказати їй, що хвилюватися – це нормально.

Матеріали:https://nus.org.ua/

23.04.2020 

 

Розумова готовність дитини до школи

мальчик читает книжную иллюстрацию, детский рисунок PNG | HotPNG

У загальному рівні розумового розвитку дитини, володінні вміннями і навичками, необхідними для вивчення передбачених освітніми програмами предметів, виявляється інтелектуальна готовність до навчання у школі. При оцінюванні розумової готовності дитини до школи враховують її загальну обізнаність з навколишнім світом, світогляд; рівень розвитку пізнавальної діяльності і пізнавальних процесів; наявність передумов для формування навчальних умінь і навчальної діяльності загалом.

Знання про навколишній світ, світоглядні уявлення дитини виявляються у тому, що вона знає про себе і своє найближче оточення: сім'ю, свою вулицю, село, місто, людей, їхню працю, звичаї, свята, явища природи. Важливим показником розумового розвитку дитини є системність знань і уявлень.

Рівень обізнаності, світоглядні уявлення дошкільника найкраще з'ясувати в умовах бесіди. У ній, як правило, використовують запитання про домашню адресу, ім'я та прізвище дитини; як звуть тата, маму, бабусю, дідуся, де і ким вони працюють; які, крім рідного, вона знає міста, в якій країні живе; як називаються дні тижня, пори року, місяці, яких диких і свійських тварин вона може назвати; звідки береться зерно, борошно, з чого печуть хліб, шиють одяг, виготовляють меблі; які в неї улюблені казки, книжки, ігри тощо. Одні діти на ці питання відповідають цікаво і змістовно, інші навіть не знають домашньої адреси, назви рідного міста.

За відповідями дошкільників можна зробити висновки про розумову готовність, розумові можливості, індивідуальний і груповий рівень обізнаності, роль батьків у формуванні загального розвитку і спрямованості дитини, над чим необхідно працювати педагогам. Результати діагностичної бесіди свідчать і про кругозір, орієнтацію дітей у навколишньому світі. Найчастіше вони дають підстави для таких висновків:

1) у дитини чіткі, змістовні уявлення, вона вільно і правильно їх висловлює;

2) дитина має деякі уявлення, але висловлює їх досить бідно;

3) у дитини збіднений запас уявлень (фрагментарні, незв'язані), їй важко висловлюватись.

Рівень розвитку пізнавальної діяльності можна визначити і за допомогою системи індивідуальних завдань. Для з'ясування розвитку сприймання, спостережливості використовують набори предметів, що різняться за довжиною (смужки), висотою (брусочки), шириною (стрічки), кольором; плани і схеми для конструювання (завдання на правильне розташування меблів у кімнаті, складання картини з частинок, знаходження виходу в лабіринті) та ін.

Про розвиток зв'язного мовлення дітей можна зробити обґрунтований висновок на підставі аналізу їхніх відповідей під час бесіди або переказу казки, оповідання (перед тим їх слід виразно, спокійно прочитати дитині). Коли дитина розповідає вірш, казку, важливо звернути увагу і на інтонаційну виразність, образність її мовлення. Для діагностування схильності до мовної творчості малюка пропонують придумати оповідання, казку за певною темою (назвою); закінчити розпочате оповідання; придумати початок ситуації; скласти загадку про певний предмет тощо. У розмові з дитиною на підставі виконання нею спеціальних вправ виявляють і якість вимовляння нею звуків, розвиненість навичок для оволодіння рідною мовою, читанням, письмом.

В адресованих вихователям дошкільних закладів виданнях є завдання, якими можна скористатися для з'ясування рівня розвитку пам'яті, мислення, уяви.

Про наявність психологічних передумов, що сприяють формуванню у школі навчальних умінь і навчальної діяльності, свідчать результати сприймання дитиною висловлених дорослими завдань, інструкцій, правил, здатність діяти відповідно до їхніх вимог.

Психологічною передумовою успішного засвоєння початкового курсу математики є адекватне вимогам школи володіння дитиною математичними уявленнями. Для його з'ясування використовують завдання, які дають змогу виявити, чи вміє дитина рахувати, до яких меж і наскільки усвідомлено вона це робить, чи орієнтується у натуральному ряді чисел (знає місце кожного числа, його склад, утворення), чи володіє прямою, зворотною, порядковою лічбою, чи вміє додавати й віднімати по одному і по два, розв'язувати і самостійно складати задачі. За результатами виконання цих завдань, як правило, дітей розподіляють на такі групи:

- Діти, у яких є первинні математичні навички, які правильно виконують завдання і можуть їх аргументувати, пояснити;

- діти, які правильно виконують завдання, але не можуть пояснити хід їх виконання;

- діти, які не вміють виконувати завдання.

Отже, розумова готовність до школи охоплює систему показників, за якими можна зробити достатньо об'єктивні висновки про інтелектуальний розвиток дитини. Такі висновки можуть бути надто різноманітними в деталях, як і самі діти. Одні з них мають багатий кругозір, активні, уважні, вдумливі, але не вміють читати; інші досить добре читають, не виявляючи при цьому достатньої інтелектуальної активності тощо. На основі цих відомостей вибудовують індивідуалізовану, особистісно-орієнтовану освітньо-виховну роботу з першокласниками.

22.04.2020

Новости: Конкурс рисунков «Моя родная школа» / / Портал образования ЧР

 

Соціально-психологічна готовність дитини до школи

       Соціальна готовність до школи передбачає і належну сформованість у дитини вміння вибудовувати свої взає­мини з педагогом та однолітками. Вихователь, який сис­тематично спостерігає за поведінкою дітей у групі до­шкільного закладу, знає, хто з них уміє спокійно і по-діловому звернутися до дорослого із запитанням, попросити в товариша допомоги або запропонувати свою, узгодити власні інтереси з інтересами однолітків у грі чи іншому виді діяльності; хто обирає в іграх лише найпривабливіші ролі шляхом умовляння, примусу чи конфліктуючи, а хто задовольняється будь-якою роллю, не вміє відстоюва­ти себе і свої інтереси; хто взагалі не готовий брати учас­ті у спільній діяльності через боязкість або комунікатив­ну пасивність.

      Наприкінці дошкільного періоду у дітей переважає позаситуативно-особистісна форма спілкування. У зв'яз­ку з цим вони засвоюють особливу позицію стосовно до­рослого - позицію учня, яка створює сприятливі умови для навчання у школі, сприймання великої кількості нової інформації, налаштовує на виконання всіх навчальних завдань. У процесі особистісного спілкування діти набува­ють цінної для навчання у школі здатності сприймати й осмислювати позаситуативну інформацію, відбирати і від­працьовувати її для обговорення з іншими людьми.

      У своєму індивідуальному житті діти, як і дорослі, пе­реживають багато складних проблем, які їм важко, а іноді й неможливо розв'язати. Це змушує їх хвилюватися, страждати, долати труднощі, радіти від досягнутих резуль­татів. Непросто розгортаються їх взаємини з ровесниками і дорослими. Те, що сторонній людині може видатися дріб­ницею (причини бійки, плачу, радощів), для дитини на цей час є смислом життя. Якщо педагог не помічає емоційно-смислових особливостей життя дітей, він може припус­титися значних помилок у роботі з ними.

      Не всі старші дошкільники займають однакове стано­вище у групі. Серед них є такі, які почувають себе вільно: вони активні, ініціативні, веселі, охоче допомагають ін­шим, діляться з ними тим, чим можуть, їх люблять ровес­ники, біля них згуртовуються. Немало є і байдужих, пасив­них, агресивних, боязких дітей. Часто бувають у групах і діти, яких не люблять. Причиною цього можуть бути їх зовнішній вигляд (невмите обличчя, брудні руки і ніс, не­дбалий одяг), особливості поведінки і дій (недостатня кміт­ливість, вайлуватість, повільність, вередування, плакси­вість, забіякуватість), риси характеру (відлюдькуватість, дратівливість) тощо.

      У старшому дошкільному віці серед дітей виявляються лідери, які ведуть за собою групу, користуються найбіль­шою популярністю, любов'ю, уміють домовлятися з ровес­никами, враховувати їхні бажання, залагоджувати непо­розуміння, дружити, допомагати (істинний лідер). Ліде­ром може стати й агресивна, фізично сильніша за інших дитина, яка прагне командувати, розпоряджатися, а в разі чиєїсь непокори може вдатися до фізичних розправ (агре­сивний лідер). Лідерство в дошкільному віці зовсім не га­рантує, що ця риса збережеться і в подальшому шкільному житті. Однак наявність у дитини ознак істинного лідера є передумовою, що ця якість розвиватиметься і в школі.

      Отже, психологічна готовність до шкільного навчання охоплює різноманітні аспекти здібностей, умінь і навичок дитини. Вона є підставою для уявлень про рівень загально­го розвитку майбутнього школяра, психологічні якості, які зумовлюватимуть його успішність на початку навчан­ня. Усі ці якості взаємопов'язані, між ними функціонує причинний зв'язок, у кожної дитини вони проявляються індивідуально.

21.04.2020

 

ДНІПРОАЗОТ | Медіа-центр | 1 вересня - День знань в Україні

Емоційно-вольова готовність дитини до школи

 

      Школа і навчання вимагають від дитини розуміння, усвідомлення необхідності дотримання певних правил на уроці, під час виконання навчальних завдань у школі і вдома, у роздягальні, їдальні, спортивному залі, а також у свій вільний час - на вулиці, у театрі, парку тощо. У зв'язку з цим надзвичайно важливою є готовність емоцій­но-вольової сфери дитини, яка зумовлює вміння регулюва­ти свою поведінку у складних ситуаціях, мобілізуватися у стані втоми, завершувати справу до кінця.

      Основними показниками емоційно-вольової готовності є певний ступінь сформованості довільних психічних про­цесів (цілеспрямованого сприймання, запам'ятовування, уваги), уміння долати посильні труднощі, навички само­стійності, організованості, швидкий темп роботи, що ви­магає зібраності, зосередженості (на противагу імпульсив­ності, схильності відволікатись), опанування основними правилами поведінки у навчальних та інших ситуаціях, уміння правильно реагувати на оцінку виконаного завдан­ня, оцінювати свою роботу.

      Дитина з високим рівнем емоційно-вольової готовності до школи адекватно сприймає завдання, співвідносить їх за ступенем складності. Через необхідність долати трудно­щі вона не втрачає рівноваги: звертається за допомогою до дорослих або намагається справитися самотужки, перено­сить невдачі (не розгублюється, не плаче), шукає способи вдосконалення своєї роботи чи поведінки. Тобто виявляє необхідний для школи рівень самостійності.

      Навіть важку роботу, яка потребує значного напружен­ня, дошкільники виконують легше, якщо її процес і ре­зультат захоплює, викликає позитивні переживання. Пе­реживання позитивних емоцій, пов'язаних з роботою, ра­дість від пізнання нового, задоволення від виконання зав­дання, приємне передчуття високої оцінки створюють сприятливий фон у навчальній діяльності. Позбавлена ра­дощів посилена розумова робота може стати для дитини нудною, небажаною, важкою.

      Немало подій навчальної діяльності породжують не ли­ше позитивні, а й негативні  переживання (помилки, невда­чі, низькі оцінки). У таких випадках діти відчувають нев­доволення, розчарування. В одних вони швидко минають, інші довго ходять засмученими; одні плачуть, інші - впер­то відмовляються від подальшої роботи. Можливі надто сильні негативні емоції або байдужість до результатів своєї праці, навчання. Педагоги покликані допомогти дитині не піддаватися своїм почуттям, оволодіти ними, керувати сво­їми емоціями, стримувати занадто бурхливі зовнішні їх прояви. Дітям старшого дошкільного віку це дається нелег­ко, оскільки емоційна збудливість - їх вікова особливість.

      Характерною ознакою цього періоду є здатність діяти за моральними мотивами, а також відмовитися за необхід­ності від того, що особливо приваблює.

      Для вольової регуляції поведінки дошкільників прита­манна єдність мотиваційної й операційної сторін, що вияв­ляється у ставленні до труднощів і типових способів їх по­долання. Тому першочергове значення у формуванні волі має виховання мотивів досягнення мети, попри різнома­нітні перешкоди. Завдяки цьому вона набуває здатності са­мостійно, за незначної допомоги дорослих долати трудно­щі, які обов'язково виникають у школі.

      Рівень емоційно-вольової, мотиваційної готовності до школи залежить також від умов дошкільного закладу й особливо сім'ї. Діти, які виростали у доброзичливих умо­вах, відчували підтримку дорослих у їх прагненні до са­мостійності, намаганні творчо діяти, як правило, готові до школи. їх активність доповнюється, підсилюється само­стійністю, впевненістю, відчуттям своєї здатності впорати­ся зі складним завданням. Невдачі можуть іноді виклика­ти у них сльози, однак діти швидко забувають прикрощі, що трапились під час занять, ігор, і виправляють допуще­ні помилки. Значно гірше почувають себе у таких ситуаці­ях ті дошкільники, яким удома бракувало тепла, турботи, які не відчували поваги до себе, власної захищеності. Вони боязкі, пасивні, безпомічні, з низькими самооцінкою і рів­нем домагань. У них мало друзів, скутість заважає їм вияв­ляти ініціативу. Найсуттєвішими причинами таких якос­тей є негативна ситуація у сім'ї, намагання батьків ізолю­вати дитину від ровесників, обмежити її самостійність, нав'язливі повчання і моралізування, образи, принижен­ня, висміювання, фізичні покарання за помилки і невдачі, загострення уваги на її слабкості і неповноцінності.

 

 

17.04.2020

530 Best Clipart for Kids images in 2020 | Освіта, Діти, Малюнки

Мотиваційна готовність дитини до школи

               Наприкінці дошкільного періоду дитина починає усві­домлювати своє становище як таке, що не відповідає її можливостям, її вже не задовольняють доступні у грі засо­би, що наближають до життя дорослих. Психологічно дитина переростає гру, хоч ще довго вона не втрачає для неї своєї цінності. Одночасно у дошкільника з'являється ба­жання стати учнем, навчатися, а становище школяра зда­ється певним щаблем до дорослості. Вона починає усвідом­лювати навчання як відповідальну справу, до якої всі став­ляться з повагою, як засіб досягнення нового становища, подолання меж дитинства. Навчання приваблює дитину своєю значущістю не лише для неї, а й для оточуючих. На­віть любов до свого дошкільного закладу, ровесників і вихователів не відмежовує старших дошкільників від праг­нення перейти до школи. Дітей цікавлять і деякі зовнішні аспекти шкільного життя, виконання учнівських обов'яз­ків, учнівське приладдя.

                Прагнення ввійти у світ дорослих у новому статусі не єдина причина для позитивної налаштованості на майбут­нє навчання. Не менш важливу роль відіграє і пізнавальна активність, яка наприкінці дошкільного віку досягає ви­сокого рівня розвитку. Для задоволення пізнавальних ін­тересів дитини вже недостатніми виявляються типові для дошкільника види діяльності. Нею керує потреба спеціаль­ного навчання, бажання пізнати невідоме, розібратися у складному, опанувати нові уміння. Як свідчать практика і спеціальні дослідження, найбільших труднощів у початко­вій школі зазнають діти, в яких не розвинена пізнавальна спрямованість, не сформована звичка думати, розв'язувати завдання, шукати нове, а зовсім не ті, кому бракує знань.

 

 

16.04.2020

Проблеми спілкування батьків і дітей - Політехнічний ліцей НТУУ ...

 

Чому стилі виховання батьків відрізняються?

 

Стосунки між батьками й дитиною мають вагомий вплив на розвиток дітей. Правильний підхід до виховання здатний позитивно впливати на дитячу самооцінку, успішність у школі, розвиток пізнавальних навичок і поведінку.

Наскільки це важливо?

Батьки відрізняються тим, як вони реагують на сигнали дітей і контролюють свою поведінку. Якісне виховання, для якого характерне м'яке ставлення до дитини, розвиток її пізнавальних навичок і помірний контроль, забезпечує дитині безпеку і умови для розвитку. Дійсно, багато навичок, які діти набувають в ранньому віці, залежать від якості їх взаємодії з батьками.

Наприклад, батьки відіграють важливу роль у розвитку мовних навичок, здатності вирішувати проблеми, а також соціально-емоційних навичок (наприклад, емоційної регуляції, реакції на стрес і самооцінки).

Крім того, батьки впливають на формування позитивних моделей поведінки і корекцію негативних. Якість виховання, яке дитина отримує в перші роки життя, впливає на три ключові чинники, що визначають їх успішність у школі. Йдеться про когнітивний потенціал дитини, розвиток соціальних навичок і моделі поведінки.

Навички виховання можуть формуватися з досвідом або передаватися з покоління в покоління. Тому батькам важливо постійно докладати зусиль для того, щоб розвивати свої навички виховання.

Чому стилі виховання батьків відрізняються між собою?

Підхід до виховання, який обирають батьки, залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До них відносяться:

  • характеристики дітей;
  • характеристики батьків;
  • широкий соціальний і культурний контекст, у якому живе сім'я.

Характеристики дітей і батьків

Чуйність батьків у процесі виховання зазвичай призводить до формування позитивних емоцій у дітей. І навпаки, дефіцит підтримки батьків призводить до того, що діти стають дратівливими або агресивними. Зокрема, непослідовність батьків у діях, їх жорсткість і дратівливість, відсутність контролю і недостатня взаємодія з дитиною призводять до виникнення проблем в її поведінці.

Однак важливо також розуміти, що батьки по-різному реагують на поведінку і темперамент дитини. На манеру їх виховання впливає те, як вони інтерпретують поведінку своєї дитини, які очікування мають з приводу її здібностей. Також багато у вихованні залежить від особливостей психіки самих батьків.

Батьки, які здатні зрозуміти причини страждань дитини і впевнені в своїй здатності її виховати, як правило, виявляють більше турботи і підтримки.

Навпаки, батьки, які вважають, що дитина маніпулює ними, у важких ситуаціях схильні використовувати неефективні методи, проявляючи ворожість або потураючи дитині. Так само батьки, які не мають чітких переконань або погано розуміють особливості розвитку дитини, як правило, менш чутливі до її сигналів.

Зрештою, на манеру виховання сильно впливають особливості психіки батьків. Наприклад, батьки, які відчувають тривожність, схильні опікувати і надмірно захищати дитину. Для когнітивного, соціального та емоційного розвитку дітей молодшого віку важливо навчити їх адаптуватися до зовнішніх змін. Тому зайвий захист дитини може бути спробою батьків вберегти її від почуття неспокою і тривоги.

Соціокультурний контекст

Методи виховання також багато в чому залежать від соціокультурного контексту. Хоча загальноприйнятою нормою вважається демократичний стиль виховання, у якому зберігається баланс контролю і свободи дій дитини, він переважає не у всіх культурах і соціальних шарах. Більш того, він не завжди є оптимальним. Наприклад, у соціально неблагополучних регіонах у вихованні дітей корисніше застосовувати авторитарний стиль виховання з високим рівнем контролю і низьким рівнем свободи дитини. Авторитарний стиль, таким чином, знижує ризик небезпечної поведінки дитини.

15.04.2020

      12 советов по веселой уборке в детской и не только | Мама ...    Стихотворение «Мамина помощница» автора ЯСЯ - Литературный сайт ...            Как правильно мыть посуду

 

Користь домашніх обов'язків для дітей

Виконання домашніх обов'язків розвиває у дітей багато навичок, необхідних для успішного дорослого життя. Молодші діти, виконуючи прості завдання (наприклад, складаючи одяг або заправляючи ліжко), розвивають координацію і навички моторики. Виконання домашніх обов'язків також підвищує здатність дитини слідувати інструкціям, а ще планувати і організовувати справи. Діти також вчаться керувати своїм часом.

У результаті дослідження, присвяченого звичкам навчання дітей, було встановлено, що у дітей, які регулярно виконували домашні обов'язки, успішність була вищою, ніж у їхніх однолітків.

Домашні обов'язки також допомагають дітям розвинути в собі почуття відповідальності. Вони не тільки вчаться виконувати роботу самостійно (що робить їх більш самостійними), їм прищеплюється почуття відповідальності за спільну справу і благополуччя всієї родини. Якщо дитина виконує поставлені перед нею завдання, вона розвиває почуття власної гідності і усвідомлює свій внесок у життя сім'ї.

Коли всю домашню роботу виконують батьки, дитина може відчувати себе залежною від них. Згодом вона починає чекати, що батьки будуть робити для неї все, що вона захоче.

Уміння подбати про себе і виконувати просту домашню роботу допомагає дітям стати більш самостійними. Так вони будуть краще готові до свободи, яка прийде, коли вони стануть старшими. Однак важливо розрізняти домашню роботу й елементарне вміння подбати про себе. Деякі діти вважають, що, якщо вони заправляють за собою ліжко і прибирають іграшки, або навіть чистять зуби, то вони вже виконують домашні обов'язки.

Проблему поглиблює одержимість дітей комп'ютерами і смартфонами. Вони ненавидять будь-які справи, які можуть на кілька хвилин відірвати їх від екрану. Дотримуйтеся правила: на першому місці завжди повинні бути заняття, пов'язані з доглядом за собою, виконанням домашніх обов'язків, доглядом за домашніми вихованцями і допомогою сім'ї. Якщо після цього у дитини залишається час, вона може використовувати його на розваги.

Серед батьків немає однозначної думки з приводу того, чи варто платити дитині за виконання домашніх обов'язків. Дитячі психологи стверджують, що діти повинні виконувати домашню роботу з тієї ж причини, що і дорослі - просто тому, що ця робота повинна бути виконана, а не тому, що за неї можна отримати винагороду. Якщо батьки вважають нормальним давати дитині кишенькові гроші, то це потрібно робити не за виконану роботу, а для того, щоб навчити розпоряджатися грошима. Дитина може зрозуміти цінність грошей, вартість різних речей, навчитися плануванню бюджету тощо.

Однак замість грошей за виконану домашню роботу діти повинні отримувати похвалу і подяку. Так вони повинні відчути гордість від того, що вони здатні виконувати роботу, свою самостійність і внесок в благополуччя сім'ї. Хвалити дитину потрібно після виконання роботи, часом можна обійтися короткими фразами: «Спасибі» або «Я пишаюся тобою». Постійна похвала позбавляє дитину ініціативи та особистої відповідальності за справу.

Іноді потрібно пояснити, за що саме ви хвалите дитину: «Мені подобається, що ти склав іграшки на свої місця», «Я пишаюся тим, що ти виконав роботу без нагадування», «У тебе вийшло акуратно заправити ліжко» тощо.

Найкраще давати дитині домашні обов'язки з раннього віку. З дошкільнятами можна робити це в ігровій формі: наприклад, запропонуйте дитині уявити себе татом чи мамою. Найменшим, можливо, буде потрібен певний час, щоб поспостерігати або потренуватися. Хвалити дитину потрібно за зусилля, які вона докладає, а не за якість виконаної роботи. Це стосується і дітей старшого віку, які освоюють нові обов'язки.

Для старших дітей і підлітків потрібен інший підхід, щоб привчити їх до відповідальності. Наприклад, можна провести сімейні збори. Заохочуйте дитину висловлювати свої пропозиції. Запитуйте її думку. Складіть список обов'язків для всіх членів сім'ї (і для дітей, і для батьків). Це послужить нагадуванням кожному, а також продемонструє, що внесок кожного в благополуччя сім'ї важливий. Коли дитина побачить, як багато всього батьки роблять вдома до і після роботи, це може стати для неї причиною задуматися.

Після того як ви затвердите план, використовуйте похвалу, коли дитина виконує свої обов'язки. Нагадуйте їй, якщо вона забуває їх виконувати. Іноді нагадувати доводиться кілька разів. До закінчення роботи дитина не повинна мати доступу до електронних пристроїв.

Знову ж таки, потрібно мотивувати дитину докладати зусилля. У цьому вам можуть допомогти два правила. Перше: коли дитина виконає роботу, вона може користуватися смартфоном і комп'ютером. Друге: дитина не повинна сидіти за комп'ютером або смартфоном весь свій вільний час. Час за екраном потрібно обмежити. Щоб дитина виконувала ці правила, не потрібно кричати на неї або її ображати. Зберігайте спокій і будьте послідовні.

     І ще: ніколи не слід давати дитині домашню роботу в якості покарання за погану поведінку.

Зрештою, домашні обов'язки повинні відповідати віку і рівню розвитку дитини. Дітям 2-3 років можна доручити прибирати за собою іграшки, складати одяг в кошик для прання, наповнювати миску кішки або собаки кормом. Діти 3-5 років можуть допомагати прибирати зі столу, поливати квіти, витирати пил. Діти молодшого шкільного віку (6-9 років) можуть підмітати підлогу або прибирати ліжко. Діти у віці 10-13 років можуть готувати їжу або виносити сміття. Діти від 14 років можуть розморожувати холодильник або прасувати одяг.

 

Ніколи не пізно допомогти дитині навчитися бути самостійною і відповідальною. У майбутньому вона тільки подякує вам за навички і якості, які ви їй прищепили. Вони дійсно важливі для щасливого й успішного життя.

 

14.04.2020

Як розважити дітей під час вимушеного карантину

Кулинарные рецепты для детей от 1, 5 лет Дрессировка домашних животных Дрессировка собак Маленькая девочка ...Урок "Ми – дослідники. Ми – винахідники"В якому віці дитині можна починати використовувати ґаджети | Тутка

Під час карантину лікарі рекомендують залишатися вдома та уникати контактів з оточуючими. Однак багато батьків скаржаться, що їхні діти буквально божеволіють через таку вимушену ізоляцію. Батькам доводиться постійно вигадувати, чим зайняти дітей.

Якщо ви теж змушені залишатися разом з дітьми вдома, період карантину буде тягнутися для вас дуже довго. І вам необхідно мати в запасі кілька занять, за допомогою яких ви зможете розважити дитину. Розглянемо кілька ідей, які допоможуть вам в цьому.

1. Побудуйте замок з коробок

Зберіть усі картонні коробки, які є в квартирі, і дозвольте собі ненадовго повернутися в дитинство. Побудуйте разом з дитиною замок.

 

 

2. Влаштуйте полювання за скарбами

Ця гра досить проста. Зберіть 10-20 предметів і сховайте їх у різних місцях у квартирі. Користуючись підказкам або намальованою картою, дитина повинна відшукати всі скарби. Це допоможе зайняти дитину на кілька годин.

3. Складіть список для читання

Привчити дитину до читання легше, якщо зробити це в ігровій формі. Складіть список оповідань, які повинна прочитати дитина. Як тільки вона впорається з одним оповіданням, вона може викреслити один пункт зі списку і переходити до наступного завдання.

4. Здійсніть онлайн-екскурсію по Лувру

На час карантину багато всесвітньо відомих музеїв, у тому числі і Лувр, доступні в онлайн-режимі. Здійсніть екскурсію разом з дитиною і подивіться на знамениті картини.

5. Займіться кулінарією разом з дитиною

Спечіть печиво, кекси, торт - будь-які солодощі підійдуть! Під час приготування ви можете навчити дитину вимірювати інгредієнти і, звичайно ж, готувати.

6. Влаштуйте пікнік у квартирі

Постеліть у вітальні покривало, візьміть з холодильника їжу і влаштуйте пікнік всією родиною. Ви можете зіграти в гру, яка розвиває пам'ять. Кожен по черзі повинен вимовити фразу: «Я йду на пікнік і беру з собою...» і додати назву якогось продукту або страви.

7. Дресируйте собаку

Якщо ваш домашній вихованець ще не навчився виконувати команди «Сидіти» або «Лежати», можна навчити його цьому під час карантину. Приділяйте цьому заняттю по годині щодня. Дитині, безперечно, сподобається це заняття.

8. Проводьте з дитиною наукові експерименти

За допомогою підручних засобів, які знайдуться в будь-якому будинку, ви можете проводити з дитиною наукові експерименти: зробити лаву з солі, води і рослинного масла, виростити кристали з солі, показати дитині веселку тощо. Це викличе у дитини захват та інтерес до науки.

9. Знімайте відео для соціальних мереж

Карантин - хороший час для того, щоб зняти з дитиною відео для Instagram або Tik-tok. Розучіть з дитиною танець і зніміть його на відео.

10. Дотримуйтеся розпорядку

Хоча дитині й не потрібно ходити в школу, але і на карантині краще дотримуватися звичного розпорядку дня. Це сприяє гарному самопочуттю дитини і дозволяє їй встигати більше протягом дня.

11. Дослідіть Марс

Знайдіть в інтернеті сайт, на якому через панорамну камеру транслюються зйомки з поверхні Марса. Це викличе у дитини інтерес до астрономії.

12. Напишіть разом з дитиною розповідь

Прочитайте разом з дитиною книгу. Запропонуйте їй написати продовження у формі невеликого оповідання.

13. Зробіть сенсорну коробку

Візьміть велику картонну коробку і наповніть її будь-яким матеріалом, який дозволить ваша фантазія. Це розвиває тактильну чутливість дитини. Вона буде гратися з коробкою годинами.

14. Не зловживайте електронними пристроями

Під час карантину не давайте дитині необмеженого доступу до електронних пристроїв. Давайте їй планшет або смартфон тільки тоді, коли вона вивчить уроки і зробить роботу по дому.

15. Облаштуйте місце для навчання

Можливо, це не найкраща розвага для дитини. Але це полегшить їй навчання під час карантину. Виділіть місце в квартирі, де дитина зможе займатися: це може бути парта або письмовий стіл. Окреме місце для навчання допоможе дитині зосередитися.

15. Давайте дитині час для відпочинку

Дитині важливо не запускати навчання під час карантину. Але разом з тим необхідно давати їй перепочинок. Після того, як вона виконає кілька завдань, дайте їй час погратися.

16. Напишіть листа

Мова йде не про електронну пошту, а про паперові листи. Напишіть разом з дитиною лист тому, кого ви любите, наприклад, бабусі і дідусеві.

17. Спілкуйтеся з родичами у Скайпі

Скайп - ще один хороший спосіб підтримувати зв'язок з рідними та близькими під час вимушеної ізоляції. Спілкуйтеся з родичами, які живуть далеко, і про здоров'я яких ви хвилюєтесь.

18. Ведіть з дитиною щоденник подорожі

Згадайте останній раз, коли ви були в подорожі. Обміняйтеся з дитиною спогадами і запропонуйте їй записати їх в щоденник.

19. Зробіть прибирання разом з дитиною

Прибирання може здатися дитині не дуже веселою справою. Але, коли вся сім'я залишається на карантині, у будинку швидко з'являється безлад. Виділіть трохи часу (наприклад, 15 хвилин на день) на прибирання.

20. Грайте з дитиною в настільні ігри

Грайте в ігри, які подобаються дитині. Якщо вона не грає в настільні ігри, карантин - вдалий час, щоб навчити її грати в «Монополію» або «Уно».

21. Збирайте пазли

Виберіть пазл, який буде не дуже складним для дитини. В іншому випадку вона втратить інтерес до цього заняття.

22. Грайте з дитиною в шашки

Дитині сподобається грати в шашки, розбиратися в тонкощах гри, придумувати стратегію. Якщо ж вона уже досягла певної майстерності, ви можете влаштувати з нею змагання.

23. Навчіть дитину грати в шахи

Гра в шахи має багато переваг для дитини. Навчіть її правил гри і покажіть прості ігрові стратегії.

24. Зіграйте з дитиною в гру «Крокодил»

Це класична гра, яка позбавить і вас, і дитину від нудьги. Гра полягає в тому, що один учасник повинен показати слово за допомогою пантоміми, а решта - відгадати його.

25. Влаштуйте вечір малювання

Візьміть аркуші ватману, фарби, пензлі і дозвольте дитині малювати все, що вона захоче.

26. Спечіть з дитиною піцу

Використовуйте для начинки все, що знайдете в холодильнику.

27. Запропонуйте дитині вести щоденник

Записувати свої думки - хороший спосіб позбутися від нудьги.

28. Займіться з дитиною медитацією

Навчіть дитину вправ для медитації. Можна використовувати для цього відеоуроки на Youtube або спеціальні додатки для смартфона.

29. Зіграйте з дитиною в класики

Використовуйте паперовий скотч, щоб накреслити клітини на підлозі, і дозвольте дитині пограти в класики.

30. Зробіть картки

За допомогою карток легко вчити іноземні мови або математику. Зробіть їх разом з дитиною і використовуйте в навчальному процесі.

31. Зіграйте з дитиною в «протилежності»

Ця вправа добре підходить для маленьких дітей і розвиває їх словниковий запас. Ви повинні сказати слово, а дитина - протилежне йому (наприклад, всередині-зовні, спускатися-підніматися тощо).

32. Вирізайте ножицями

Це заняття допомагає дитині розвивати моторику. Навчіть дитину вирізати фігури з паперу по контуру.

33. Дозвольте дитині приміряти різні наряди

Це заняття ніколи не набридне дитині.

34. Створіть список фактів про тварин

Дозвольте дитині вибрати тварину. Проведіть разом з нею дослідження. Складіть список фактів, які ви зможете знайти про цю тварину в інтернеті, книгах тощо. Поповнюйте список новими фактами.

35. Навчіть дитину відеомонтажу

Навчіть дитину монтувати відео в Youtube або за допомогою додатків у смартфоні. Це вміння знадобиться їй в майбутньому. Хто знає: можливо, дитина захоче завести свій канал в Youtube.

36. Створіть свою настільну гру

Ви можете не тільки грати в настільні ігри, які є у вас вдома, але і створити гру самі. Придумайте сценарій гри, накресліть на папері великого формату ігрові поля та створіть картки для гри.

37. Навчіть дитину основ програмування

На Youtube є навчальні канали з уроками програмування для дітей. Карантин - хороший час для того, щоб навчити дитину чогось корисного.

38. Дозвольте дитині взяти у вас інтерв'ю

Уміння збирати інформацію і правильно ставити запитання - важливий навик для будь-якої людини. Розмовляйте з дитиною, задаючи один одному питання і записуючи відповіді. Якщо дитині сподобається робота журналіста, дайте їй складніше завдання: зателефонувати бабусі чи дідуся і взяти у них інтерв'ю по телефону.

39. Навчіть дитину писати відгуки про книги і фільми

Це вміння буде корисним для дитини під час навчання в школі. Подивіться разом з нею фільм або прочитайте книгу, а потім попросіть її написати відгук.

40. Влаштуйте з дитиною книжковий клуб

Читання - важливе заняття під час карантину. Але, щоб воно було для дитини ще більш захоплюючим, обговорюйте з дитиною прочитані книги. Ви можете взяти участь в інтернет-форумах, на яких обговорюють і рекомендують книги.

41. Слухайте подкасти

В інтернеті є багато підкастів, призначених для дітей. Знайдіть підкаст, який сподобається дитині найбільше.

42. Зробіть з дитиною оригамі

Навчіть дитину робити фігурки різних тварин з паперу. Зробіть оригамі разом з нею.

43. Навчіть дитину готувати

Кулінарія може виявитися цікавим заняттям для дитини. Навчіть її готувати кілька простих страв.

44. Грайте на музичних інструментах

Якщо дитина грає на музичних інструментах, карантин - хороший привід приділяти репетиціям більше часу.

45. Спостерігайте за птахами

Гуляючи з дитиною на балконі, спостерігайте за птахами і визначайте їх види.

46. Складіть список тварин, які мешкають у вашій місцевості: білки, зайці тощо. Постарайтеся пригадати якомога більше тварин. 47. Зробіть альбом з наклейками

Нехай дитина візьме альбом для малювання і прикрасить його наклейками. Допоможіть дитині прикрасити альбом.

48. Вивчайте комах

Знайдіть в інтернеті інформацію про комах. Ви можете також подивитися разом з нею науково-популярні фільми про життя комах.

49. Ведіть календар погоди

Коли ви з дитиною залишаєтеся вдома - це чудовий привід досліджувати погоду. Запропонуйте дитині вести календар погоди. Разом з цим дізнавайтеся з інтернету щось нове про погодні явища, повітряні потоки тощо.

50. Пройдіть з дитиною навчальний курс

Освітня платформа «Prometheus» пропонує велику кількість навчальних курсів для різних вікових груп. Запропонуйте дитині вибрати для себе курс за інтересами і пройти його.

51. Складіть список справ по дому

Складіть дитині список завдань, наприклад, скласти свій одяг, почистити зуби, помити посуд тощо. Як тільки дитина виконає одне завдання, вона викреслює один пункт зі списку.

52. Зробіть з дитиною мило ручної роботи

Знайдіть в Youtube навчальне відео про те, як зробити мило ручної роботи. Ви можете це зробити разом з дитиною.

53. Танцюйте

Дозвольте дитині продемонструвати свої танцювальні вміння. Танці - хороший спосіб проявити фізичну активність, залишаючись вдома.

54. Приділяйте час денному сну

Щоб дитина засинала вдень, навчіть її медитативних практик.

55. Зробіть намисто з макаронів

Нанизайте макарони на нитку, розфарбуйте їх і носіть як прикрасу.

56. Дивіться STEM-уроки онлайн

STEM-уроки добре підходять для навчання дітей математики, фізики, біології, хімії тощо.

57. Дивіться онлайн-уроки гри на музичних інструментах

Якщо дитина грає на музичних інструментах, їй сподобаються онлайн-уроки, які можна знайти на Youtube.

58. Вивчайте іноземні мови

Карантин - хороший привід вивчати іноземні мови. Для цього можна слухати підкасти, дивитися навчальні відео тощо.

59. Вирощуйте рослини

Рослини можна вирощувати прямо на підвіконні, проростивши паростки у банці і пересадивши потім у горщик. Спостерігайте разом з дитиною за їх зростанням.

60. Зробіть дошку візуалізації

Роздрукуйте фотографії з інтернету і наклейте їх на аркуш ватману. Роздрукуйте зображення того, що ви хочете досягти в цьому році. Повісьте дошку візуалізації на стіну в місці, де ви постійно будете її бачити.

61. Практикуйтеся з дитиною в правописі

Щоб дитина не розгубила навички правопису до того моменту, коли вона повернеться до школи, практикуйтеся з нею під час карантину. Пишіть з нею диктанти. Якщо це заняття здається дитині дуже нудним, використовуйте мобільні додатки для того, щоб запам'ятовувати правопис окремих слів.

62. Дивіться онлайн-уроки з мистецтва

Такі навчальні курси можна знайти на Youtube.

63. Займайтеся йогою

Якщо ви любите займатися йогою, можете долучити до цього заняття і дитину.

64. Розвивайте моторні навички дитини

Якщо ваша дитина ще не ходить в школу, ви можете розвивати у неї моторні навички під час карантину. Робіть з нею спеціальні вправи або розвивайте її моторні навички, коли займаєтеся домашніми справами.

65. Малюйте кремом для гоління на дзеркалі

Малювання кремом на дзеркалі подобається дітям. Це заняття розвиває у них сенсорне сприйняття. Якщо ви робите це у будинку, краще використовувати дзеркало у ванній. Можна додати в крем харчовий барвник, щоб зробити заняття ще більш цікавим для дитини.

66. Сортуйте предмети

Це заняття найкраще підходить для маленьких дітей, які тільки вивчають кольори і форми. Для сортування можна використовувати практично будь-які предмети. Запропонуйте дитині відібрати із загальної купи червоні, сині предмети тощо.

Те ж саме можна робити, коли дитина вивчає форми. Запропонуйте їй відібрати круглі предмети або довгасті.

67. Грайтеся з рисом

Це ще одна сенсорна вправа для маленьких дітей. Насипте рис у будь-яку ємність і дозвольте дитині занурити в неї долоню. Щоб зробити вправу більш цікавою, ви можете пофарбувати рис в різні кольори або заховати в ньому маленьку іграшку.

68. Грайте в хрестики-нулики

Багато з нас з дитинства пам'ятають цю гру, але не всі сучасні діти знають її. Навчіть дитину правил гри. Якщо вона їх вже знає, влаштуйте змагання.

69. Зробіть «сенсорний пакет»

Ще одна сенсорна вправа для дитини. Візьміть прозорий zip-пакет і наповніть його дрібними предметами, які не зможуть його проткнути: тюбиками від косметики, маленькими м'ячиками тощо. Маленькій дитині сподобається обмацувати пакет, вивчаючи його форму.

70. Намалюйте автопортрет

Дозвольте дитині намалювати автопортрет, використовуючи олівці або фломастери. Якщо ви хочете ускладнити завдання, можна використовувати нестандартні матеріали: цукерки, ґудзики, макарони... Підійде все що завгодно.

71. Пройдіть лабіринт

Намалюйте дитині лабіринт на аркуші паперу. Запропонуйте дитині знайти вихід з нього, малюючи олівцем.

72. Навчіть дитину в'язати

Карантин - хороший час, щоб навчити дитину чогось нового. Ви можете дати своїй дочці уроки рукоділля і навчити її в'язати спицями або гачком.

73. Не забудьте про мультфільми

 

Коли дитина залишається вдома, саме час переглянути її улюблені мультфільми.

Чим зайнятися разом з дитиною під час карантину